17 вересня 2026 року Верховний Суд оприлюднив огляд судової практики Касаційного адміністративного суду щодо процедурних порушень під час призначення та проведення податкових перевірок (далі – Огляд), який охоплює судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень у період із 2018 року до серпня 2026 року.  Верховний Суд узагальнив правові позиції щодо оформлення рішень про призначення перевірок, дотримання порядку повідомлення платників податків, застосування наслідків процедурних порушень, подання первинних документів і розгляду заперечень на акти перевірок.

У цьому дописі розглянемо ключові правові позиції Верховного Суду, а також їхнє практичне значення для платників податків під час оцінювання правомірності дій контролюючого органу, підготовки заперечень на акт перевірки та оскарження податкових повідомлень-рішень. 

a. Вимоги до наказу про призначення податкової перевірки

Наказ про призначення перевірки має відповідати вимогам Податкового кодексу України та містити достатні відомості для розуміння правових і фактичних підстав її проведення. При цьому, оцінюючи законність наказу, суди враховують вид перевірки та конкретну норму, на підставі якої її призначено.

У постанові від 5 травня 2018 року у справі № 810/3188/17 Верховний Суд зазначив, що самого посилання на підпункт 78.1.13 пункту 78.1 статті 78 ПК України недостатньо, якщо з наказу неможливо встановити фактичні обставини, які стали підставою для призначення документальної позапланової перевірки. Посилання контролюючого органу вже під час судового розгляду на матеріали кримінального провадження чи акт перевірки іншого платника не усуває недоліку наказу, якщо такі обставини не зазначені в ньому як фактична підстава. 

Проте не кожна відсутність деталізації фактичних обставин автоматично свідчить про незаконність перевірки. Так, у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 Суд зробив висновок, що покликання в наказі на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абз. 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому немає підстав вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки.

Окремо Верховний Суд наголосив, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає дві самостійні підстави для проведення фактичної перевірки: наявність інформації про порушення законодавства та здійснення контролюючим органом визначених законом функцій. У постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 Суд зазначив, що наказ має давати змогу встановити, яка саме з цих підстав застосовується.

Отже, законність наказу необхідно оцінювати з урахуванням конкретної правової підстави перевірки та вимог до її оформлення, установлених ПК України.

b. Належне повідомлення платника податків про проведення перевірки

Дотримання процедури повідомлення платника податків є важливою умовою законності проведення перевірки. Сам факт існування наказу не звільняє контролюючий орган від обов’язку виконати встановлені законом вимоги щодо доведення його до відома платника.

У постанові від 16 травня 2025 року у справі № 140/2750/24 Верховний Суд зазначив, що початок документальної позапланової невиїзної перевірки до належного вручення платнику наказу про її проведення та письмового повідомлення про дату початку і місце проведення є істотним порушенням процедури перевірки та самостійною і достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих заїї результатами. Контролюючий орган перед початком перевірки зобов’язаний пересвідчитися у виконанні всіх установлених законом умов для її проведення.

Аналогічний підхід викладено в постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 520/23362/23: неповідомлення платника податків у встановленому пунктом 79.2 статті 79 ПК України порядку та до початку документальної позапланової невиїзної перевірки про її проведення є істотним порушенням процедури, яке зумовлює незаконність перевірки та відсутність правових наслідків її результатів. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами такої незаконної перевірки, підлягає скасуванню без необхідності додаткової оцінки суті встановлених контролюючим органом порушень.

c. Процедурні порушення як підстава для скасування податкових повідомлень-рішень

У судовій практиці Верховного Суду сформовано підхід, за яким істотні порушення порядку призначення або проведення перевірки можуть бути достатніми для скасування податкового повідомлення-рішення без необхідності вирішувати спір щодо обґрунтованості визначених податкових зобов’язань. Зокрема, у постанові від 26 вересня 2022 року у справі № 1340/3590/18 Верховний Суд зазначив, що Якщо судовим рішенням, що набрало законної сили, скасовано наказ пропроведення перевірки (встановлено факт протиправності такого), за результатами реалізації якого прийнято спірне у справі податкове повідомлення-рішення, то у такому разі відсутня необхідність досліджувати інші обставини.

Крім того, у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 Суд наголосив, Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої, а акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може бути визнано допустимим доказом усправі, оскільки одержаний з порушенням порядку, визначеного законом. 

Отже, під час оскарження результатів перевірки потрібно окремо аналізувати процедурні підстави її призначення та проведення, оскільки вони можуть мати самостійне значення для вирішення спору.

d. Дотримання повноважень і меж проведення перевірки

Огляд також охоплює питання визначення підстав і меж перевірок, повноважень посадових осіб контролюючих органів та дотримання спеціальних вимог до призначення окремих видів перевірок.

 У постанові від 16 квітня 2021 року у справі № 805/1152/17-а Верховний Суд зазначив, що відповідно до підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі, якщо контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов`язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Виключне право на прийняття наказу про проведення перевірки за підпунктом 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України належить контролюючому органу вищого рівня. У цій справі такими органами були Головне управління ДФС у Донецькій області та Державна фіскальна служба України. Закон не передбачав можливості делегування ними повноваження щодо прийняття відповідного наказу Офісу великих платників податків ДФС.

e. Подання первинних документів і розгляд заперечень на акт перевірки

Окремий розділ Огляду присвячено адміністративному оскарженню рішень контролюючих органів, зокрема праву платника податків на врахування первинних документів, поданих разом із запереченнями на акт перевірки, та обов’язку контролюючого органу повідомляти платника про розгляд таких заперечень.

У постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 815/4925/16 Верховний Суд зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин пункт 86.7 статті 86 ПК України встановлював п’ятиденний строк для подання заперечень, але прямо не визначав день початку його перебігу. Томузастосуванню підлягало загальне правило обчислення строків (статті 252, 253 Цивільного кодексу України), за яким перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події. День отримання акта до строку не включається. Тлумачення податковим органом норми як такого, що передбачає початок строку в день отримання акта, є неправильним. Отже, контролюючий орган зобов’язаний врахувати первинні документи, подані платником податків разом із запереченнями на акт перевірки у встановлений законом строк (п’ять робочих днів, рахуючи з наступного дня після отримання акта). Неврахування таких документів через помилкове визначення початку перебігу строку є неправомірним.

Окрему увагу Суд приділив процедурі розгляду заперечень. У постанові від 8 січня 2026 року у справі № 160/8485/23 Верховний Суд дійшов висновку, що неповідомлення платника податків про дату, час і місце розгляду його заперечень на акт перевірки є істотним процедурним порушенням і самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.

Верховний Суд також підтвердив, що своєчасність подання заперечень поштою визначається з урахуванням моменту їх передання поштовому оператору. У постанові від 11 травня 2026 року у справі № 560/15865/24 Суд зазначив, що контролюючий орган не вправі залишити заперечення без розгляду лише через те, що поштове відправлення фактично надійшло після завершення встановленого строку, якщо платник передав його поштовому оператору в останній день цього строку. Аналогічний підхід щодо визначення моменту закінчення строку подання заперечень поштою викладено в постанові від 24 грудня 2024 року у справі № 640/20970/22.

Огляд судової практики Верховного Суду підтверджує, що під час оцінювання законності результатів податкової перевірки важливе значення мають не лише висновки контролюючого органу щодо податкових зобов’язань, а й дотримання встановленої законом процедури. Наказ про призначення перевірки, належне повідомлення платника, межі повноважень контролюючого органу, порядок подання документів і розгляду заперечень можуть мати визначальне значення для вирішення податкового спору. Тому під час підготовки до оскарження податкового повідомлення-рішення потрібно комплексно перевіряти як обґрунтованість висновків акта перевірки, так і законність дій контролюючого органу на кожному етапі процедури.

Детальніше ознайомитись з Оглядом судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо процедурних порушень під час призначення та проведення податкових перевірок від 17.09.2026 року.