28 квітня 2026 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо розширення компетенції міжнародного арбітражу» № 4856-IX (далі – Закон № 4856-IX), який набрав чинності 21 травня 2026 року. 

Зазначеним актом внесено зміни до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 року № 4002-XII (далі – Закон № 4002-XII), у тому числі до Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (додаток № 1) та Положення про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України (додаток № 2).

Основною метою цього Закону є національного регулювання у відповідність до Типового закону ЮНСІТРАЛ про міжнародний торговельний арбітраж у частині категорій спорів, які можуть передаватися до міжнародного комерційного арбітражу, формування в Україні «дружньої до арбітражу» юрисдикції, а також розвиток України як місця розгляду інвестиційних спорів.

У цій статті ми розглянемо основні зміни та їхнє практичне значення для українського та іноземного бізнесу.

(і). Розширено перелік спорів, які можуть передаватися до міжнародного комерційного арбітражу

Однією з ключових новацій є значне розширення компетенції міжнародного комерційного арбітражу. Відтепер сторони можуть передавати на розгляд міжнародного арбітражу не лише традиційні спори із зовнішньоекономічних договорів, а й низку інших спорів, що виникають у міжнародній господарській діяльності.

Зокрема, у новій редакції статті 1 Закону № 4002-XII передбачено можливість розгляду арбітражем спорів: а) з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків; б) підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій, створених на території України, між собою, спорів між їх учасниками, а також їх спорів з іншими суб’єктами права України; в) між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями, якщо принаймні одна зі сторін спору є підприємством з іноземними інвестиціями; г) за участю інвестора та держави (її органів і установ) або міжурядової організації у зв’язку зі здійсненням інвестиційної діяльності.

Практичний наслідок для бізнесу полягає в тому, що арбітражне застереження тепер можна включати до значно ширшого кола договорів, а спори, які раніше неминуче потрапляли до державних судів, можуть бути передані на розгляд міжнародного комерційного арбітражу. Окремо звертаємо увагу, що зміни щодо розширення компетенції міжнародного арбітражу поширюються також на арбітражні угоди, укладені до набрання чинності Законом № 4856-IX, тобто переукладати чинні арбітражні застереження для цього не потрібно.

(іі). Врегульовано питання інвестиційних спорів

Важливою зміною стало те, що Закон № 4856-IX прямо передбачає можливість передачі до міжнародного арбітражу спорів за участю за участю інвестора та держави (її органів і установ) або міжурядової організації у зв’язку зі здійсненням інвестиційної діяльності на території України чи іншої держави, якщо це передбачено міжнародним договором, законом України, іншим нормативно-правовим актом або угодою сторін, яка міститься у контракті чи іншому документі. Водночас Закон № 4856-IX не створює автоматичної згоди держави на арбітраж.

Крім того, положеннями Закону № 4856-IX Кабінету Міністрів України рекомендовано передбачати можливість використання Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (МКАС при ТПП України) як одного із механізмів вирішення спорів під час укладення міжнародних угод про захист інвестицій. Водночас у проєктах угод про державно-приватне партнерство, якщо вони містять арбітражне застереження, рекомендовано передбачати можливість посилання на національні постійно діючі арбітражні установи. Такий підхід має підвищити рівень довіри іноземних інвесторів до механізмів захисту їхніх прав в Україні.

(ііі). Оновлено окремі арбітражні процедури.

Законом № 4856-IX також внесено зміни до процедур призначення, відводу та припинення мандата арбітра. Відтепер постійно діючі арбітражні установи отримують більше повноважень у вирішенні цих процедурних питань відповідно до власних регламентів. Замість єдиного призначаючого органу законодавець тепер оперує поняттям органів, зазначених у пункті 1 статті 6 Закону № 4002-XII, тож поряд із Президентом Торгово-промислової палати України відповідні повноваження здійснюють постійно діючі арбітражні установи згідно з власними регламентами. Одночасно збережено та поширено на ці органи правило про те, що рішення щодо призначення арбітра, його відводу та припинення дії його мандата не підлягають оскарженню. Це дозволить уникнути затягування арбітражного розгляду через додаткові судові процедури та зробить процес більш оперативним.

Узагальнюючи, Закон № 4856-IX є одним із найбільш значущих оновлень українського арбітражного законодавства за останні роки. Він розширює свободу сторін у виборі способу вирішення спорів, наближає національне регулювання до Типового закону ЮНСІТРАЛ і створює передумови для того, щоб Україна стала конкурентним майданчиком для вирішення міжнародних комерційних та інвестиційних спорів. Водночас реалізація цих можливостей залежить від якості договірної роботи на боці кожної конкретної компанії.

Щоб уникнути ризиків оспорювання компетенції арбітражу, проблем із визнанням і виконанням арбітражного рішення та помилок у формулюванні застережень, звертайтесь за юридичною консультацією за телефоном +38 (097) 247 07 88 або office@axelo.com.ua.

Детальніше ознайомитись із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо розширення компетенції міжнародного арбітражу» № 4856-IX.