31 липня 2025 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» № 4564-IX (далі – Закон № 4564-IX). Зазначеним актом внесено суттєві зміни до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» № 2275-VIII від 6 лютого 2018 року (далі – Закон № 2275-VIII) та вперше на законодавчому рівні закріплено поняття додаткового капіталу для товариств з обмеженою відповідальністю і товариств з додатковою відповідальністю (далі – товариство). Йдеться не лише про технічне коригування тексту закону, а про запровадження нового фінансово-правового інструменту, здатного істотно змінити підходи до фінансування та корпоративного управління в українських товариствах.

1. Поняття додаткового капіталу та його відмежування від статутного капіталу

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону № 2275-VIII окремо від статутного капіталу товариства статутом товариства може бути передбачено створення додаткового капіталу за рахунок вкладів (внесків) його учасників. Вклади (внески) до додаткового капіталу товариства вносяться учасниками без зміни номінальної вартості їхніх часток та без зміни розміру статутного капіталу.

З наведеного випливає, що додатковий капітал є складовою власного капіталу товариства, яка формується за рахунок внесків його учасників, однак не зараховується до статутного капіталу та не впливає на розмір корпоративних часток. Інакше кажучи, учасник може надати товариству кошти або інше майно, не змінюючи при цьому свій відсоток участі та формально встановлений розмір статутного капіталу.

1.1. Порівняння статутного та додаткового капіталу

Додатковий капітал істотно відрізняється від статутного капіталу за низкою ключових характеристик.

По-перше, щодо державної реєстрації. Збільшення статутного капіталу потребує обов’язкової реєстрації відповідних змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Формування додаткового капіталу не супроводжується реєстраційними діями, що спрощує і прискорює процедуру залучення фінансування.

По-друге, щодо впливу на структуру часток. Внесення додаткових вкладів до статутного капіталу зумовлює зміну розміру часток учасників, що безпосередньо впливає на розподіл корпоративного контролю. Натомість внески до додаткового капіталу не змінюють часток учасників, тому баланс корпоративних прав зберігається.

По-третє, щодо процедури прийняття рішення. Збільшення статутного капіталу регулюється детальною та багатоетапною процедурою, передбаченою статтею 18 Закону № 2275-VIII, із залученням державної реєстрації та, як правило, нотаріального посвідчення. Рішення про формування додаткового капіталу ухвалюється загальними зборами учасників (або єдиним учасником) у простій письмовій формі та не потребує нотаріального посвідчення.

По-четверте, щодо кола суб’єктів, які можуть здійснювати внески. До статутного капіталу можуть вносити вклади як чинні учасники, так і треті особи, що відкриває шлях для входження нових інвесторів. Додатковий капітал, у його чинному нормативному регулюванні, є закритим інструментом: вносити кошти можуть виключно учасники товариства, що обмежує використання цього механізму для залучення зовнішнього інвестора.

По-п’яте, щодо умов повернення вкладів. Повернення внесків до статутного капіталу традиційно пов’язане з ліквідацією товариства або зменшенням розміру статутного капіталу та супроводжується складними процедурними вимогами. Натомість умови повернення внесків до додаткового капіталу можуть бути гнучко врегульовані самим товариством – у статуті та (або) корпоративному договорі. Це дозволяє адаптувати режим додаткового капіталу до конкретних домовленостей між учасниками.

2. Додатковий капітал у товариствах з обмеженою відповідальністю та акціонерних товариствах

Для акціонерних товариств аналогічний інститут існував і до внесення змін Законом № 4564-IX. Частина п’ята статті 16 Закону України «Про акціонерні товариства» № 2465-IX від 27 липня 2022 року передбачає можливість здійснення акціонерами додаткових внесків до додаткового капіталу без зміни кількості належних їм акцій та їхньої номінальної вартості.

Запровадження додаткового капіталу для товариств з обмеженою відповідальністю фактично віддзеркалює вже відпрацьований підхід, застосований у законодавстві про акціонерні товариства. Таким чином, законодавець свідомо уніфікував регулювання двох базових організаційно-правових форм господарських товариств, створивши для ТОВ інструмент, співвідносний із тим, який уже діє в акціонерних товариствах.

3. Значення інституту додаткового капіталу для бізнесу: переваги та ризики

Запровадження додаткового капіталу як окремого елементу власного капіталу товариства має помітний практичний ефект для корпоративного управління.

До основних переваг цього інструменту належать:

1.             Формування додаткового капіталу не вимагає державної реєстрації змін у Єдиному державному реєстрі, що істотно відрізняє його від збільшення статутного капіталу та дозволяє оперативно залучати фінансування.

2.             Внески до додаткового капіталу не впливають на розмір часток учасників, що унеможливлює розмиття корпоративного контролю та є критично важливим для товариств із чутливим балансом впливу між учасниками.

3.             Законодавство дозволяє здійснювати внески до додаткового капіталу у формі грошових коштів, цінних паперів, нерухомості та іншого майна, не забороненого законом, що розширює варіанти фінансування діяльності товариства.

4.             Додатковий капітал може використовуватися для покриття збитків, відновлення платоспроможності та поліпшення показників власного капіталу без необхідності ініціювати складні реєстраційні процедури.

5.             Рішення про внесення вкладів до додаткового капіталу оформлюється у простій письмовій формі, що зменшує витрати часу та коштів на юридичний супровід.

Разом із тим інститут додаткового капіталу має і певні обмеження та ризики, які необхідно враховувати при його застосуванні.

По-перше, коло осіб, які можуть здійснювати внески до додаткового капіталу, обмежене чинними учасниками товариства. Це ускладнює використання цього механізму для залучення зовнішнього інвестора, який не має статусу учасника.

По-друге, чинна редакція модельного статуту товариства, затвердженого Кабінетом Міністрів України, не містить положень про додатковий капітал. Відтак товариства, які діють на підставі модельного статуту, позбавлені можливості безпосереднього використання цього інструменту до моменту внесення відповідних змін або переходу на індивідуальний статут.

По-третє, неврегульованими залишаються окремі питання повернення внесків до додаткового капіталу при ліквідації товариства чи його неплатоспроможності. Відсутність детального законодавчого регулювання зумовлює підвищені вимоги до договірного врегулювання цих аспектів між учасниками.

Узагальнюючи, додатковий капітал виступає перспективним та гнучким інструментом корпоративного фінансування, проте потребує обережного використання та якісного нормативно-договірного оформлення на рівні конкретного товариства.

Ураховуючи новизну цього механізму та наявність низки практичних і податкових нюансів, запровадження додаткового капіталу потребує не лише формального дотримання закону, а й ретельно продуманого юридичного оформлення. Щоб уникнути корпоративних спорів, податкових ризиків і помилок у документах, доцільно заздалегідь отримати професійну консультацію — звертайтесь за юридичною консультацією за телефоном +38 (097) 247 07 88 або пишіть на office@axelo.com.ua.

AXELO може надати правовий супровід щодо внесення змін до статуту, підготовки рішень учасників, розроблення корпоративного договору та загального структурування механізму додаткового капіталу.