3 червня 2025 року Верховна Рада України ухвалила Закон України №4466-IX «Про факторинг» від 03.06.2025 року (законопроєкт від 11.12.2024 року  № 12306)  (надалі – «Закон №4466-IX»). Закон №4466-IX набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через один рік з дня набрання ним чинності (30.07.2026 р.), за винятком окремих норм, які набирають чинності та вводяться в дію з дня, наступного за днем опублікування цього Закону — з 30.07.2025 р. 

Закон №4466-IX передбачає комплексне оновлення законодавчої бази факторингу та окремих положень чинних законів України, що стосуються надання відповідних послуг, а також удосконалює регулювання факторингових послуг в Україні та наближає їх до міжнародних стандартів.

Додатково необхідно наголосити, що положення новоприйнятого Закону спрямовані на імплементацію в законодавство України положень Модельного закону Міжнародного інституту з уніфікації приватного права про факторинг, що наблизить український факторинг до кращих міжнародних відповідників;  а також на запровадження держреєстрації відступлення права вимоги, що дасть змогу знизити ризик шахрайства під час здійснення факторингової діяльності та сприятиме прозорості ринку факторингу.

Розглянемо ключові аспекти новоприйнятого Закону №4466-IX:

1. Створення Публічного електронного реєстру відступлень права грошової вимоги. 

Адміністратором та держателем цього реєстру визначено державний орган або суб’єкт господарювання державного сектору економіки, який буде визначений Кабінетом Міністрів України. Моментом реєстрації відступлення права грошової вимоги є день, година, хвилина та секунда внесення запису до Реєстру. За внесення запису до реєстру справляється плата, а запис зберігається в Реєстрі протягом п’яти років з моменту його внесення. 

Реєстр покликаний унеможливити ситуації, коли одне й те саме право грошової вимоги відступається (продається) кілька разів різним факторам. Інформація про зареєстровані відступлення буде оприлюднюватися в режимі реального часу. 

2. Чіткі визначення основних понять. 

Закон встановлює однозначні дефініції таких термінів, як «факторинг», «фактор» (визначений як надавач фінансових послуг, який у встановленому законом порядку набув право надавати послуги з факторингу), «клієнт» (особа, яка відступає право грошової вимоги фактору), «боржник» (особа, зобов’язана сплатити грошову вимогу) та «грошова вимога». 

3. Визначення сфери дії Закону.

У Законі чітко визначено на які відносини поширюється його дія, а що є винятками, зокрема, закон НЕ регулює: правочини щодо відступлення права грошової вимоги, що виникає на підставі договорів про надання фінансових послуг, інших, ніж договори факторингу; правочини, які не передбачають сплати будь-якої винагороди новому кредитору; правочини, вчинені особами, які не відповідають вимогам даного Закону, та/або передбачають передачу права грошової вимоги до боржника, який є фізичною особою (за винятком фізичної особи – підприємця); правочини щодо відступлення права грошової вимоги, строк виконання якої сплив на момент вчинення такого правочину.

4. Детальне окреслення прав та обов’язків сторін. 

Чітке розмежування прав та обов’язків є ключовим для запобігання спорам та їх ефективного вирішення, а також для забезпечення справедливого балансу інтересів у факторингових правовідносинах. Тепер закон про факторинг чітко окреслює права клієнта (він отримує гарантії, що відступлення вимоги буде прозорим та загальновизнаним (через реєстр); боржник не може заборонити підприємцю користуватися факторингом (норма про нікчемність заборон уступки), а фактор не зможе вимагати нічого понад обумовлене в договорі, оскільки всі умови договору фіксуються.

5. Уточнення предмету та змісту договору факторингу. 

Стандартизація важливих елементів договору факторингу сприятиме передбачуваності для всіх сторін угоди та зменшить кількість потенційних спорів.

6. Регулювання чинності та дієвості відступлення права грошової вимоги. 

Цей аспект врегульовує питання, пов’язані з моментом, коли відступлення права грошової вимоги стає чинним стосовно боржника та третіх осіб.

Варто зазначити, що завдяки прийняттю Закону: 

- підприємства, особливо малого та середнього бізнесу, зможуть оптимізувати робочий капітал та залучити більш доступне фінансування порівняно з кредитами, скоротити затримки платежів, поліпшити структуру балансу завдяки трансформації дебіторської заборгованості в грошові кошти; 

- фінансові установи матимуть додаткові можливості для фінансування, поліпшення захисту завдяки публічній реєстрації угод, а також отримають чітке визначення специфіки діяльності сегментів факторингу та колекторської діяльності, що сприятиме зменшенню неузгодженостей. Окрім цього для фінансових установ відкриється можливість пропонувати клієнтам ширший вибір факторингових продуктів та посилення конкуренції на ринку;

- ринок у цілому зможе поглибити фінансову інклюзію через ширший доступ до фінансування, пожвавлення конкуренції, поліпшення показників фінансування, зростання частки безготівкових розрахунків та скорочення «тіньового» сектору.

Звертаємо вашу увагу і той фактор, що  ухвалений законопроєкт передбачає внесення змін до наступних нормативно-правових актів: 

- зміни в Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" стосовно особливостей набуття права вимоги за договором про надання фінансової послуги та можливості фінансової компанії суміщувати надання послуг факторингу з іншими видами фінансових послуг;  

- зміни в Закон України "Про міжнародне приватне право" щодо сфери дії прав, що застосовується до договору факторингу; 

- зміни в Закон України "Про споживче кредитування" щодо заборони відступлення права вимоги за договорами про споживчий кредит фінансовій компанії, яка має право надавати послуги з факторингу.

Детальніше ознайомитись із Законом України №4466-IX «Про факторинг» від 03.06.2025 року.