Дотримання балансу між регуляторними зобов'язаннями банків у сфері протидії фінансовим злочинам та правами клієнтів є критично важливим для повноцінного функціонування фінансової системи України.

Питання протидії відмиванню коштів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та розповсюдженню зброї масового знищення з кожним днем набуває все більшої актуальності. У зв'язку з цим, встановлення кінцевого бенефіціарного власника (далі – КБВ) фінансовими організаціями, зокрема банками, є ключовим елементом у системі фінансового моніторингу. 

Пропоную дослідити права та обов'язки банків стосовно ідентифікації КБВ, підстави для відмови у здійсненні фінансових операцій та інших негативних наслідків для юридичних осіб з урахуванням міжнародних стандартів, національного законодавства та практики банків.

1. ПРАКТИКА БАНКІВ

1.1. Самостійне визначення банками КБВ

Законодавство та практика роботи банків в Україні підтверджує їхнє право самостійно визначати КБВ клієнтів.

Постановою Правління Національного Банку України №65 від 19.05.2020 затверджено Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (далі – Положення №65), яке деталізує процедури належної перевірки клієнтів банками відповідно до Закону Україну «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361-IX від 06.12.2019 (далі – Закон № 361-IX).

Згідно Положення №65, кожен банк розробляє внутрішні документи з питань протидії відмиванню коштів/фінансуванню тероризму, які повинні містити порядок здійснення всіх заходів належної перевірки клієнта, включно з ідентифікацією та верифікацією, встановленням КБВ, моніторингом ділових відносин та операцій, актуалізацією даних тощо. Крім того, Додаток 4 до Положення №65 зобов’язує банк вживати обґрунтованих заходів для перевірки достовірності інформації про КБВ та пересвідчитися, що банк знає, хто є КБВ клієнта, розуміючи структуру власності і контроль. 

Важливо [!] При визначенні КБВ Банк не покладається виключно на дані із державних реєстрів – банк перевіряє самостійно дані з відкритих джерел, мережі Інтернет та за потреби вимагає від клієнта додаткові документи.

Крім того, у своїй діяльності, банки, як і юридичні особи, активно застосовують Положення про форму та зміст структури власності затверджене Наказом Міністерства фінансів україни 19.03.2021  № 163 (далі – Положення № 163) яким запроваджено форму та зміст структури власності юридичної особи і вимоги до розкриття інформації про КБВ, а також Методологію визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника затверджену Постановою Кабінету Міністрів України і Національного Банку України №1011 від 19.09.2023 (далі – Методологія №1011), яка розроблена на виконання абзацу 4 частини 2 статті 5-1 Закону №361-IX.

Відповідно до Положення № 163, усі юридичні особи повинні подати державному реєстратору інформацію про свого кінцевого бенефіціара та структуру власності у визначеному форматі.

Методологія №1011 ж встановлює єдиний підхід для самих юридичних осіб щодо визначення свого КБВ. Зокрема, Методологія містить критерії, за якими юридична особа повинна виявити фізичну особу, що здійснює вирішальний вплив або володіє часткою у капіталі через ланцюг власності. 

Важливо [!] Вплив через формальне володіння ≥25% не є єдиним критерієм – береться до уваги й суттєвий контроль через інші засоби (наприклад, через право вирішального голосу, через формальних номінальних власників або шляхом впливу на органи управління).

Отже, нормативно-правові акти однозначно дають банкам і право, і обов’язок контролювати інформацію про кінцевих бенефіціарів клієнтів. Якщо клієнт не розкриває свого КБВ або надає неправдиві дані, банк має всі законні підстави відмовити в обслуговуванні такому клієнту.

1.2. Відмова у проведенні фінансової операції

Варто мати на увазі те, що у випадку неможливості встановити кінцевих бенефіціарних власників клієнта банк щонайменше може відмовити у проведенні фінансової операції.

Стаття 15 Закону № 361-IX містить вичерпний перелік обставин, за яких банк (як суб’єкт первинного фінансового моніторингу) зобов’язаний відмовити клієнту в обслуговуванні чи проведенні операції. Закон № 361-IX фактично вимагає від банку відмовити у відкритті рахунку, продовженні ділових відносин чи виконанні операції за наявності будь-якої з цих обставин, зокрема: неможливість здійснити ідентифікацію або верифікацію клієнта, неможливість встановити його кінцевих бенефіціарних власників, сумніви у тому, що заявлений бенефіціар діє від власного імені, визначення клієнта як такого, що має неприйнятно високий ризик, ненадання клієнтом необхідних документів для належної перевірки, подання клієнтом недостовірної інформації, а також встановлення факту, що банк-кореспондент є “банком-оболонкою”.

Наступним кроком, про всі випадки відмови клієнту в обслуговуванні та спроби проведення операцій за таких обставин, банк протягом одного робочого дня має повідомити спеціально уповноважений орган – Державну службу фінансового моніторингу України.

Таким чином, у разі невиконання вимог щодо розкриття КБВ чи виникнення обґрунтованих підозр, банк на законних підставах має право відмовити клієнту в обслуговуванні.  У відкритих джерелах обмежено представлено інформацію про зловживання банками цим правом. Водночас потенційна можливість зловживань існує. Як наслідок, надмірне чи свавільне використання права на відмову в обслуговуванні на підставі визначення КБВ може призвести до порушення прав клієнтів, обмежити доступ до фінансових послуг та нормальну господарську діяльність.

2. СУДОВА ПРАКТИКА

Правові ризики пов’язані з діями банку у сфері ідентифікації КБВ для клієнтів є значними. 

З аналізу судової практики вбачається, що найчастіше оскаржуються дії банку, коли рахунок було закрито несподівано, а кошти заморожено. У такій категорії справ, суди віддають перевагу спеціальному законодавству з фінансового моніторингу над загальними цивільними нормами. 

Наприклад, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2018 року (справа № 910/11471/17) підтвердив, що внутрішні ризик-критерії банку є внутрішніми документами й можуть не розкриватися клієнтам.  А в постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року (справа № 910/3245/19) було вказано, що право банку відмовити в обслуговуванні не є абсолютним — воно можливе лише за наявності підстав, визначених законом, а саме статті 15 Закону № 361-ІХ, і відповідно до внутрішніх ризик-критеріїв банку. 

Вочевидь, суди перевіряють тезу: чи мають місце у діяльності клієнта ризики або порушення, визначені законом. Якщо банк відмовив без правових підстав або посилається на неіснуючі порушення — відмову може бути визнано незаконною. Але, як показує практика, складно довести зловживання з боку банку, оскільки банк оперує оціночними категоріями «ризику» й «сумніву».

Тож, у судові практиці нерідко зустрічаються справи, коли суди підтримували позицію банків. Наприклад, клієнт оскаржив закриття рахунку, посилаючись на порушення умов договору, але суд встановив, що банк виявив неповідомлення клієнтом про зміну КБВ і направив відповідне попередження. Клієнт проігнорував вимогу, тож банк правомірно розірвав договір на підставі статті 15 Закону № 361-ІХ. 

Такі рішення формують практику, згідно з якою клієнт зобов’язаний дотримуватись вимог фінансового моніторингу, інакше ризикує втратити доступ до банківських послуг, а відтак і доступ до коштів.

3. РЕКОМЕНДАЦІЇ

Зазвичай банк повідомляє клієнта про виявлені невідповідності й необхідність надання пояснень і підтверджуючих документів. Також банк має обов'язок повідомити про невідповідність відомостей про КБВ юридичну особу, що відображені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) Міністерство юстиції України.

Клієнт має уважно вивчити запит банку, а у випадку звернення до Міністерства юстиції України, з’ясувати його причину. Далі слід зібрати всі документи, які підтверджують достовірність раніше наданої до ЄДР інформації про КБВ. Це можуть бути структура власності, договори купівлі часток, копії паспортів бенефіціарів тощо.

Репутаційні наслідки також можуть бути серйозними, адже потрапляння до списку ненадійних клієнтів ускладнює подальшу співпрацю з іншими фінансовими установами, що може спричинити додаткові труднощі.

[!] У випадку оперативного реагування на запит банку, надання пакету документів разом із пояснювальним листом можна уникнути негативних наслідків, у вигляді перевірки Міністерством юстиції України, даних, що містяться у ЄДР.

З метою уникнення санкцій і проблем з банком у сфері визначення КБВ, та/або щоб не переводити справу у площину судового спору, рекомендуємо уповноваженим особам юридичних осіб діяти на випередження:

1. Належним чином ідентифікувати свого (своїх) кінцевого бенефіціара згідно з Методологією № 0110. У разі складної структури власності або сумнівів щодо коректності визначення КБВ варто звернутися до AXELO.

2. Інформацію про КБВ і структуру власності слід постійно актуалізувати, а всі зміни — своєчасно подавати державному реєстратору. 

3. При відкритті рахунку або проходженні перевірки у банку слід бути готовим надати банку повний пакет документів, що підтверджує КБВ. 

4. Рекомендується підтримувати відкриту комунікацію з банком і своєчасно реагувати на запити щодо КБВ.

5. Проведення внутрішніх аудитів, зв'язок із засновником для підтримки відомостей про КБВ у актуальному стані може запобігти проблемам. 

4. ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ

Підсумовуючи, аналіз законодавства і практики свідчить, що банки в Україні мають право самостійно визначати КБВ своїх клієнтів-юридичних осіб. Банки проводять перевірку клієнтів (ідентифікацію й верифікацію КБВ) із застосуванням ризик-орієнтованого підходу, що полягає у досліджені ширшого кола інформації (у тому числі, даних з відкритих джерел, мережі Інтернет тощо), не обмежуючись даними із ЄДР.

Зверніть увагу [!] У випадку якщо банк не отримав необхідної інформації або виявив інші підозрілі обставини, банк має право відмовити у здійсненні фінансової операції.

На щастя, право банків самостійно визначати КБВ не є безспірним – воно повинно реалізовуватись у межах закону та на обґрунтованих підставах, з дотриманням балансу між обов’язками банків щодо протидії фінансовим злочинам і правами клієнтів.

Проте, правильне визначення КБВ, підтримання актуальності даних у ЄДР та прозора комунікація з банком — ключові фактори для уникнення санкцій і проблем у банківському обслуговуванні. 

Якщо бажаєте отримати покроковий план дій для оновлення даних про КБВ у ЄДР, перелік необхідних документів, або юридичну підтримку під час взаємодії з банком — звертайтесь за юридичною консультацією за телефоном +38 (097) 247 07 88 або пишіть на office@axelo.com.ua

AXELO допоможе вам зберегти безперебійний доступ до фінансових послуг.