З початком 2026 року в Україні набрали чинності зміни у сфері працевлаштування осіб з інвалідністю. Вони запроваджені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» від 15.01.2025 року № 4219-ІХ (надалі Закон № 4219-ІХ ) та стосуються як підходу до визначення інвалідності, так і порядку виконання роботодавцями нормативу робочих місць, фінансових зобов’язань і звітності.

Законодавець відмовився від суто медичної моделі визначення інвалідності. Якщо раніше акцент робився на «стійкому розладі функцій організму», то згідно з новим підходом, особа з інвалідністю характеризується через: стійке фізичне, психічне, інтелектуальне або сенсорне порушення, які при взаємодії з різними бар'єрами можуть заважати її повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

Це узгоджує національне законодавство з положеннями Конвенції про права осіб з інвалідністю та підкреслює інклюзивний характер нової моделі регулювання.

У даній статті представлено стислий огляд основних змін, які почали діяти з 1 січня 2026 року.

1. Квотування робочих місць: від річного до квартального контролю.

Однією з найбільш відчутних змін є перехід від річного до щоквартального контролю за виконанням нормативу робочих місць.

Залежно від чисельності працівників за квартал, встановлено такі вимоги:

1 робоче місце – для роботодавців із чисельністю від 8 до 25 працівників;

4% середньооблікової кількості працівників – для роботодавців із чисельністю понад 25 осіб;

2% – для закладів охорони здоров’я, реабілітаційних установ та надавачів соціальних послуг, а також підприємств, основною діяльністю яких є навчання, реабілітація або догляд за особами з інвалідністю.

Виконання нормативу зараховується лише за умови реальної зайнятості: з нормальною або скороченою тривалістю робочого часу (у разі застосування «розумного пристосування» робочого місця для працівника) та за умови виплати заробітної плати вище мінімальної. До виконання нормативу також прирівнюється працевлаштування осіб з інвалідністю на оплачуване стажування.

2. Коли виникає обов’язок сплачувати внесок.

Якщо роботодавець не створив або не заповнив необхідну кількість робочих місць, він набуває статусу платника внеску на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю.

Платниками є роботодавці, у яких середньооблікова кількість працівників за квартал становить 8 і більше осіб та які не виконали встановлений норматив. Водночас обов’язок зі сплати не поширюється на роботодавців з чисельністю до 8 працівників та дипломатичні установи.

Важливою новацією є таке правило: одна працевлаштована особа з інвалідністю може зараховуватися як дві штатні одиниці, якщо йдеться про особу з інвалідністю І групи або ІІ групи у зв’язку з порушенням зору чи психічними розладами.

3. Розрахунок і сплата внеску.

Розмір внеску визначається роботодавцем самостійно та розраховується як добуток:

40 % середньомісячної заробітної плати за квартал на одного працівника;

кількості місяців у кварталі;

різниці між нормативом і фактичною кількістю працевлаштованих осіб з інвалідністю.

На період дії воєнного стану та до завершення відповідного кварталу після його скасування розмір внеску встановлено на рівні 50% базового.

4. Обов’язкова звітність і контроль.

З 2026 року роботодавці знову зобов’язані подавати звітність про нарахування та сплату внеску до Пенсійного фонду України. Раніше ці дані автоматично отримувалися з податкової звітності, однак тепер відповідальність за подання інформації покладено безпосередньо на платників. Строки подання звітності збігаються зі строками подання звітів з ЄСВ.

5. Гарантії та заохочення для роботодавців.

Нове законодавство передбачає низку стимулів для роботодавців, які працевлаштовують осіб з інвалідністю. Зокрема, держава компенсує 50 % витрат на оплату праці (але не більше мінімальної заробітної плати) протягом шести місяців, якщо працівник був направлений службою зайнятості та працевлаштований щонайменше на один рік.

Крім того, для таких роботодавців встановлено знижену ставку ЄСВ – 8,41 %, що зменшує податкове навантаження.

Окремо запроваджено механізм «розумного пристосування» робочого місця: роботодавці можуть отримати компенсацію витрат на адаптацію умов праці за результатами відповідного оцінювання.

6. Відповідальність за порушення.

Несвоєчасна або неповна сплата внеску тягне за собою фінансову відповідальність у вигляді пені та штрафів. У разі виявлення порушень територіальним органом Пенсійного фонду роботодавець отримує вимогу про сплату недоїмки, яка має виконавчий характер і підлягає виконанню у встановлений законом строк – 10 днів.

Встановлені державою санкції мають такий вигляд: 

• за несплату або несвоєчасну сплату внеску –  у розмірі 7% своєчасно не сплачених сум;

• за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду України або платником несвоєчасно нарахованого внеску – у розмірі 10% зазначеної суми за кожний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50% суми донарахованого внеску;

• за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності про нарахування внеску –  у розмірі 10 НМДГ –  170 грн.

Якщо у вас виникають запитання щодо нових правил або вам потрібна юридична консультація, звертайтеся до юристів AXELO – ми надамо професійну правову допомогу.