Верховний Суд та Державна податкова служба уніфікували підхід до одного з найбільш дискусійних питань фактичних перевірок. Відтепер суб’єкти господарювання зобов’язані надавати документи щодо обліку, походження та руху товарів одразу на початку перевірки — автоматично та без будь-яких додаткових запитів від інспекторів.

Своєю Постановою від 03.03.2026 р. у справі № 140/6980/24 Верховний Суд підтвердив позицію контролюючого органу та сформував чіткий правовий висновок, який уніфікує судову практику й унеможливлює неоднозначне трактування зазначених норм права платниками податків.

Ключовим чинником стали законодавчі зміни, які набрали чинності ще з 1 січня 2022 року. Відповідно до оновленої редакції пункту 12 статті 3 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР (далі – Закон №265), суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції, зобов'язані вести облік товарних запасів у встановленому законодавством порядку та реалізовувати лише ті товари, що відображені в такому обліку. Відповідний обов'язок став імперативним. 

Якщо до цієї дати (01.01.2022 року) платник податків мав право надати відповідні документи безпосередньо під час проведення перевірки, то після цієї дати обов'язок має бути виконано саме на початок її проведення. Відсутність документів автоматично розцінюється як склад правопорушення, який не усувається навіть подальшим їх наданням у межах перевірки, під час розгляду скарги в ДПС чи вже у судовому засіданні. 

           i.               Положення статті 85 Податкового кодексу України: застосовуються чи ні?

У справі № 140/6980/24 Верховний Суд спростував аргументи щодо необхідності застосування положень статті 85 Податкового кодексу України, яка передбачає надання контролюючим органом письмового запиту на копії документів не пізніше ніж за 5 робочих днів до дати завершення перевірки. 

Колегія суддів наголосила, що норма пункту 12 статті 3 Закону № 265 є спеціальною, а обов'язок надати документи на початку фактичної перевірки є самостійним і виникає у платника податків «у силу закону» одразу після пред'явлення направлення та наказу на перевірку. Оскільки цей обов'язок не залежить від наявності письмової вимоги інспекторів, загальні положення ПКУ в цій частині до фактичних перевірок не застосовуються.

          ii.               До переліку яких товарів застосовуються оновлені законодавчі вимоги?

Законодавчі вимоги стосуються абсолютно всіх товарів, які на момент перевірки знаходяться в місці продажу або на господарському об'єкті. 

        iii.               Які документи слід надати суб’єктам господарювання? 

Суб'єкт господарювання повинен надати (у паперовій або електронній формі) документи, що підтверджують:

а) облік товарів (наприклад, документи щодо інвентаризації); 

б) походження товарів (документи про отримання товарів від інших суб'єктів);  

в) рух товарів (документи на внутрішнє переміщення товарів).

        iv.               Санкції за порушення. 

За ненадання таких документів передбачено штраф у розмірі вартості необлікованих товарів, але не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (наразі — 170 грн × 10 = 1 700 грн мінімально). Верхня межа штрафу визначається вартістю конкретної партії товарів, що не мають документального підтвердження.

Фізичні особи — підприємці, які є платниками єдиного податку певних груп, звільняються від зазначеної вимоги. Проте звільнення не поширюється на ФОП, що здійснюють продаж:

·       технічно складних побутових товарів;

·       лікарських засобів;

·       ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і каменів.

Для цих категорій товарів обов'язок надання документів є повним незалежно від системи оподаткування продавця.

З урахуванням сформованої правової позиції Верховного Суду у справі №140/6980/24, ключовим висновком для суб'єктів господарювання є зміна моменту юридичного виконання обов'язку щодо підтвердження обліку та походження товарів. Оскільки судова практика визнала норму пункту 12 статті 3 Закону № 265 спеціальною та імперативною, правове значення має виключно факт наявності та пред'явлення первинних документів на момент початку фактичної перевірки.

Надання відповідної документації на подальших етапах перевірки, у процесі адміністративного оскарження чи під час судового розгляду не спростовує склад податкового правопорушення. Відтак, для нівелювання ризиків застосування фінансових санкцій на підставі статті 20 Закону № 265, підприємствам необхідно забезпечити постійне зберігання належним чином оформлених первинних документів безпосередньо за місцем здійснення господарської діяльності.

Ознайомитись детальніше із Постановою Верховного Суду від 03.03.2026 р. у справі № 140/6980/24.